Моторні вироби з підшипниками, через роль пов'язаних з ними компонентів, як у радіальному, так і в осьовому напрямку, підлягають обмеженням позиціонування, кінцевий результат яких впливатиме на зазор підшипника, що проявляється у початковому зазорі підшипника та різниці міжробочий зазор.
Зазор у підшипнику – це загальна відстань, на яку одне з кілець підшипника може переміщатися в радіальному або осьовому напрямку відносно іншого кільця підшипника. Щодо зазору підшипника, слід розрізняти зазор до монтажу та зазор після монтажу та досягнення робочої температури. Робочий зазор підшипника зазвичай менший за початковий зазор через допуски з різною величиною натягу та різний ступінь теплового розширення кілець підшипника та пов'язаних з ними деталей (наприклад, валів двигуна, торцевих кришок тощо), що призводить до розширення або стиснення кілець.
Загальні принципи контролю та володіння: Робочий зазор кулькових підшипників повинен бути нульовим або мати невеликий попередній натяг. Однак для циліндричних роликових, сферичних роликових та інших підшипників повинен бути певний залишковий зазор під час роботи, навіть якщо він дуже малий.
Зазвичай, за нормальних умов експлуатації, відповідний робочий зазор можна отримати, вибравши підшипники зі спільним груповим зазором. Однак, колиумови роботи та монтажувідрізняються від загальної ситуації, наприклад, якщо підшипники обох кілець мають натяг або різниця температур кілець має великий вплив, тоді зазор слід вибирати вищий, ніж для звичайної групи великих або малих підшипників.
Залежно від застосування, підшипники повинні бути налаштовані з позитивним або негативним робочим зазором. У більшості випадків робочий зазор має бути позитивним, тобто підшипник повинен працювати з певним залишковим зазором. З іншого боку, існує багато застосувань, де потрібен негативний робочий зазор, тобто попередній натяг.
Попереднє навантаження підшипників може бути використане для збільшення жорсткості або точності обертання конфігурацій підшипників. Прикладами є шпиндельні підшипники у верстатах, шестерні в автомобільних карданних валах, підшипники в малих двигунах або конфігурації підшипників для зворотно-поступального руху. У деяких випадках, коли підшипники не піддаються або піддаються дуже малим навантаженням і працюють на високих швидкостях, попереднє навантаження слід застосовувати доконфігурація підшипникаУ цьому випадку метою попереднього натягу є забезпечення мінімального навантаження на підшипник, щоб запобігти ковзанню тіл кочення та пошкодженню підшипника.
Попереднє натягнення може бути радіальним або осьовим залежно від типу підшипника. Наприклад, циліндричні роликові підшипники можуть мати попереднє натягнення лише в радіальному напрямку через їхню конструкцію, тоді як упорні кулькові підшипники та циліндричні роликові упорні підшипники можуть мати попереднє натягнення лише в осьовому напрямку. Однорядні радіально-упорні кулькові підшипники та конічні роликові підшипники зазвичай піддаються осьовому попередньому натягу та зазвичай використовуються в парах «спина до спини» або «лиць до лиця» з іншим підшипником того ж типу. Радіальні кулькові підшипники зазвичай також застосовуються з таким самим осьовим попереднім натягом, щоб досягти мети попереднього натягу, їх слід використовувати з більшим радіальним внутрішнім зазором, ніж зазвичай, щоб він міг бути таким, як кут контакту радіально-упорних кулькових підшипників, що дійсно має нульовий.
Час публікації: 05 червня 2024 р.